ВИ́ЖОЛОБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́жолобити. Марко з одчаєм ухопив ще один ключ, з трьома борідками, — вони були посередині трохи вижолоблені (Мик., II, 1957, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.