ВИ́ЗБИРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́збирати. Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле. Часом вони брали з собою о. Василя.. Зносили йому визбирані губи (Коцюб., І, 1955, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.