ВИ́КЛАД, у, ч. 1. Письмова чи усна розповідь, опис, передача яких-небудь фактів, матеріалів і т. ін. Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни (Коцюб., І, 1955, 174); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Янов., І, 1954, 51).
2. Стиль, манера розповіді, опису. Розуміння предмета, ясність викладу Валентини Григорівни породили [у Ганни] допитливість, інтерес (Коз., Сальвія, 1956, 191); Вимагаючи від інших "легкості й гнучкості" мови, Маркс ще більш вимогливий був до форми викладу своїх творів (Мовозн., 7, 1949, 11).
3. діал. Лекція. На викладах професор Чорнай трактує, викладає гарно (Коб., III, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 406.