ВИКЛИ́КУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до викли́кувати. З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (Стеф., І, 1949, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 408.