ВИКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. діал. Проклинати. [Матрона:] Не хочу, щоби люди нас виклинали.. (Фр., IX, 1952, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 408.