ВИКОЛИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛИСАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки недок. Раз у раз гойдати, колисати кого-, що-небудь. Світла горять блідим полум’ям, а вітрець виколисує їх на всі боки (Черемш., Тв., 1960, 90).
2. Доглядати кого-небудь від його народження, виховувати пестячи. Стара бабка вмерла, виколисавши троє внучат — хлопчика й дві дівчинки (Фр., VI, 1951, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 410.