ВИ́КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ви́конати, вико́нувати. — Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Смолич, І, 1958, 75); Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (Фр., VIII, 1952, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.