ВИКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОНАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Здійснювати що-небудь, реалізувати завдання, наказ, задум і т. ін., проводити в життя. Написане не вдовольняє мене,.. треба б краще обробляти й виконувати речі, бо важна не кількість, а якість (Коцюб., III, 1956, 422); Гриша був чудесний хлопець і гарний працівник, він.. виконував план без натуги (Ю. Янов., І, 1958, 501); Він у мене ніколи нічого не просив.., значить, моє діло виконати своє бажання так чи інакше (Л. Укр., V, 1956, 314); Наказ виконали. Глибинними бомбами підводний човен потоплений (Кучер, Чорноморці, 1956, 232).
2. Відтворювати для слухачів або глядачів який-небудь твір (музичний, літературний і т. ін.). Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх про різні події (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); Виконувати роль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.