ВИКО́НУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вико́нувати.
Вико́нуючий обо́в’язки кого — особа, що працює на посаді кого-небудь іншого.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.