ВИКРО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́КРОЇТИСЯ, їться, док. 1. Утворюватися внаслідок викроювання.
2. перен., розм. Виходити, ставатися. Більш нічого Не викроїлося, і драму Глухими, темними рядами На смітник винесли (Шевч., ІІ, 1953, 281); // Знаходитися внаслідок умілого використання. Бажання — це чарівний винахідник, це кмітливий Хронос, який спритно, не встигнеш і озирнутися, підправить час, де треба притримає стрілку, протягне хвилинку, і, дивись, викроїлась ціла година (Коцюба, Нові береги, 1959, 364).
3. тільки недок. Пас. до викро́ювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 416.