ВИКРУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИКРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́КРУГЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Надавати чому-небудь округлої форми. Хлопець квапився, напихав повен рот і трудно ковтав; викругляв очі, наче й сам дивувався, що все йому поки що сходить (Вол., Озеро.., 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 417.