ВИКУПО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ВИКУПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́КУПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. ви́купляться; док. Звільнятися звідки-небудь, даючи викуп. — Аби гроші, то й викупишся (Вовчок, І, 1955, 71); — Я знав вашого покійного брата, Дороша.. Я дав йому вісімсот цехинів, щоб викупитись з турецького полону (Довж., І, 1958, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 418.