ВИ́КУШАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, заст. Випити (звичайно при шанобливому звертанні). Баба зараз подала мені колива й вареної. — Викушайте! — сказала, кланяючись (Барв., Опов.., 1902, 124); Тернівка здалася їй такою смачною.. — А справді добра, — сказала вона. — То просимо вас викушати всю, — кланяється Горпина (Мирний, III, 1954, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 419.