ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний з викінченням. Викінчувальні роботи; // Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 406.