ВИ́ЛАЗКА, и, ж. 1. Вихід, виліт і т. ін. якоїсь частини війська з фортеці, місця свого розташування для несподіваного нападу на ворога. Трояни, вилазку зробивши,.. З Енеем вкупу ізійшлись (Котл., І, 1952, 260); Не давали [наші війська] спокою противникові ні вдень, ні вночі, роблячи окремі вилазки (Кучер, Чорноморці, 1956, 419).
2. Прогулянка за місто, село і т. ін. У вихідний день влаштовується колективна вилазка на лижах (Коп., Вибр.. 1953, 163).
3. перен. Зухвалий виступ проти кого-, чого-небудь. Вилазки ревізіоністів викликали великий гнів Леніна (Біогр. Леніна, 1955, 40).
4. Малопомітний або прихований отвір, через який можна пролізти. Петруня крадькома лізе у вилазку в частоколі (Вас., III, 1960, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 420.