ВИ́ЛИВ, у, ч. 1. Витікання, виливання якої-небудь рідини або рідкої маси. Магма, що виливається через щілини, переважно буває плинна (рухома).., і тому.. при виливах не утворюються вулканічні конуси (Курс заг. геол., 1947, 220).
2. перен. Висловлення, вираження почуттів. Я розповів знайомому власну любовну трагедію. Ви розумієте — мій біль безугавно шукав виливу (Вільде, Ти мене не любив, 1957, 14).
3. діал. Повінь. Побудовані були кашиці (загати).., щоб охоронити село від виливу (Фр., VI, 1951, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 421.