ВИЛИ́СКУВАТИСЯ, ується, недок. Те саме, що вили́скувати. Сидить якийсь чоловік..; чорні кучері аж вилискуються (Н.-Лев., III, 1956, 262); Антін Глущук підходить до найліпшого авто, що, обмите осіннім дощиком, вилискується, як скло (Чорн., Визвол. земля, 1950, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 422.