ВИЛУПЧА́, а́ти, с., зневажл. Те саме, що ви́лупок 1. Почне плакати дитина, то він прибіжить, ущипне за ніс.. Мовчи, проклятуще вилупча! (Мирний, І, 1954, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 426.