ВИ́ЛІКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ви́лікувати. Якось тихо-мирно одружився [Преображенський] з Сонею, ніби подякував за вилікування (Ле, Міжгір’я, 1953, 38); Багато хто в народі знає, що таке суниця, користується нею і від неї дістає вилікування (Лікар. рослини.., 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 423.