ВИ́МАЛЬОВАНИЙ, ВИ́МАЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́малювати. Підводиться [Орест] східцями до вітальні, вимальованої стилізованими статичними візерунками (Досв., Вибр., 1959, 376); Стінгазета. Любовно, фарбою вималювана назва "Колгоспне око" (Головко, І, 1957, 323); // ви́мальовано, ви́малювано, безос. присудк. сл. — А щоб ти, графе, знав, як там [у газеті] тебе й твого Альфонса вималювано! (Фр., VI, 1951, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.