ВИМАЛЬО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимальо́вувати. Безхмарним щастям, дзвінкою радістю сповнена побутова сцена вимальовування півників на комині (Минуле укр. театру, 1953, 108); Розповідала вона з таким пожвавленням, з таким цікавим вимальовуванням деталей, що Слава нарешті сказала: — Ото я дурна! Чого я не пішла з вами (Вільде, Сестри.., 1958, 477).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.