ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Ретельно, з усіма подробицями малювати, старанно розмальовувати кого-, що-небудь. Тарас під самісінькою банею вимальовував якийсь візерунок (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 99); // Ретельно окреслюючи, фарбувати що-небудь. Ельза підходить до туалетного столика і починає акуратно вимальовувати губи (Собко, П’єси, 1958, 136).
2. перен. Розповідати, писати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось дуже виразно, з подробицями. А коли б же чули ви, як Маруся вимальовує вас, і вашу одежину, і похід, і погляд! (Вовчок, І, 1955, 381); Шепоче знов трава ласкава мені про молодість свою, і вимальовує уява дзвінки конвалій у гаю (Сос., Щастя.., 1962, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.