ВИ́МАНДРУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Піти, відправитися звідки-небудь, кудись. Вже багато минуло років, як я вимандрував із його [містечка] (Вас., IV, 1960, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.