ВИ́МАНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́манити. Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько (Гончар, Таврія.., 1957, 430).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.