ВИ́МАНІЖИТИ, жу, жиш, док., розм. 1. Сильно побити; відлупцювати. Той [мірошник] як візьме набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 488).
2. Змучити працею, виснажити. Виманіжив коней, аж мокрі (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.