ВИМА́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вима́хувати. Левко, зарожевілий від вимахування вилами, винувато кліпнув очима (Панч, II, 1956, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 429.