ВИ́МИСЕЛ, слу, ч. 1. Те, що вигадане, чого немає в дійсності. [Форкіада:] Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої, і в Єгипті бачили. [Єлена:] Облиш химерні вигадки та вимисли (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 350).
2, літ. Те, що створене уявою, фантазією письменника, один із засобів творення художніх образів і картин життя. Художній вимисел — це не вигадування того, чого нема в житті, а зображення реального в його можливому розвитку (Мист., 2, 1956, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.