ВИ́МОРДУВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мордувати. Рядом з ним стоїть лікарка-словачка. Вона така вимордувана, що Василькові хочеться припасти до неї і обмити її всю своїми слізьми (Турч., Зорі.., 1950, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 435.