ВИМОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МОРОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех. 1. Видержувати що-небудь на морозі для видалення вологи, часточок води.
2. Нищити морозом. — А чому бог у вас щозими сад виморожує? — Клімат! — Клімат? — і Мічурін подивився іронічно на Христофора. — А чому в мене не виморожує? (Довж., І, 1958, 414); Подме далі вітер з морозом.. і виморозить озимину (Вітч., 8, 1948, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 435.