ВИМО́ЇНА, и, ж. Те саме, що вими́вина. Праворуч, до самої кручі, тягнулася неглибока вимоїна (Петльов., Хотинці, 1949, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 434.