ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Март., Тв., 1954, 270); // Створювати необхідність діяти певним чином. Звичайна напруга в механічних цехах — 220 в і більше, і це вимушує бути обережним при експлуатації електроустаткування (Токарна справа.., 1957, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 437.