ВИ́МЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко. Те саме, що ви́мчати 1. Вимчавшись наперед, зіс зненацька підвернув управо і зупинився (Гончар, Новели, 1954, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 438.