ВИ́МІР, у, ч. 1. Визначення якої-небудь величини чогось. Лагутін наказав старшині промірної команди зробити виміри площини підвезеного грунту (Донч., II, 1956, 115); Виміри води в тунелі й розрахунки доводили, що штольню не зовсім затопило (Трубл., III, 1956, 385).
2. мат. Величина, що вимірюється. Будинки мають кілька вимірів. Але основний один — площа (Коп., Вибр., 1948, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 431.