ВИМІ́РЮВАЧ, а, ч. 1. Прилад для визначення величини, рівня, інтенсивності і т. ін. чого-небудь. Радіолокаційний вимірювач; фотоелектронний вимірювач.
2. розм. Той, хто займається вимірюванням. * Образно. [Очерет:] Міряють і мене, Тонечко, — критики та інші вимірювачі. Середній, кажуть, поет, проте за війну все ж таки ніби підріс (Коч., II, 1956, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 432.