ВИМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виміта́ти. Мар’я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] — прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Мирний, III, 1954, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 432.