ВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. Звинувачувати кого-небудь, приписувати якусь вину. Вже утямила [Варка] гаразд, що її не закують, що її і не винять (Вовчок, І, 1955, 177); Не його треба за розлуку винити (Гончар, Таврія.., 1957, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 440.