ВИ́ННИЦЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до ви́нниця. Здоровенна, наче винницький казан, голова (Мирний, IV, 1955, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.