ВИ́ННИЧКА, и, ж., заст. Зменш. до ви́нниця. Наїжджали і такі, що, опріч усього і усякого добра, мали свої виннички і горілку добре збували (Кв.-Осн., II, 1956, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.