ВИНОБРА́ННЯ, я, с., діал. Збір винограду. — Куди ви, діду? — спитав його Синичка.. — На винобрання, — і палицею постукав по відрі. — Допоможу гроно збирати (Томч., Закарп. опов., 1953, 63); Щоб в день щасливий винобрання В веселій нашій стороні Про труд, про дружбу, про кохання Бриніли на устах пісні (Перв., II, 1958, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.