ВИНО́ВИЙ, а, е. Який має масть вина (див. вино́2); піковий. І потяг він карту і витяг він винового туза (Ю. Янов., I, 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 441.