ВИНОЗІ́РКА, и, ж., поет. Жін. до винозі́р. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку (Л. Укр., І, 1951, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 442.