ВИНОРО́Б, а, ч. Той, хто виготовляє вино. На великому плацу, під горою, стояли цілі яруси великих сорокавідерних бочок з вином, а біля них тупцював якийсь дідок, як виявилося, головний винороб заводу (Кучер, Голод, 1961, 147); — Ви знаєте, це [вино] нашого власного виробу, — зауважила жінка, коли я, випивши, аж прицмокнув. — Вашого? — здивовано підніс очі Карпо. — Ви хіба винороби? (Досв., Вибр., 1959, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 442.