ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ОКРЕМИТИСЯ, иться; мн. ви́окремляться; док., рідко. Бути, ставати виразним, виділятися серед чого-небудь. Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба, серед якого виокремлювались тільки вибухи авіабомб (Гончар, І, 1954, 36); Литка став на коліна й далі поліз рачки. Перед очима примеркло, виокремився ріг Бандуренкового сарая (Епік, Тв., 1958, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 445.