ВИ́ПЛЮНДРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Знищити, зруйнувати що-небудь. А що він садка виплюндрував! (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 455.