ВИ́ПОЛОНИТИ, ню, ниш, док., перех., рідко. 1. Взяти в полон усіх або багатьох.
2. Знищити всіх або багатьох. — Чіпка людей порізав… усю Хоменкову сім’ю виполонив! (Мирний, II, 1954, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.