ВИПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОЛОСКАТИ, ощу, ощеш, док., перех. Полощучи у воді, остаточно очищати після прання. Біля ополонки стояла Зінька, виполіскуючи білизну (Шиян, Баланда, 1957, 18); // Вимивати внутрішні стінки чого-небудь, збовтуючи воду. Я став виполіскувати склянку, дівчина теж підійшла до крана (Десняк, II, 1955, 406); — Геть, пусти! я кухоль виполощу (Мирний, II, 1954, 226); // Полощучи, промивати водою або іншою рідиною (рот, горло). От схопивсь швиденько [Нечипір],.. а про те, що жінка наказувала, щоб рот виполоскав, йому і невтямки було (Кв.-Осн., II, 1956, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 457.