ВИ́ПОРПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Вигребти яму, заглибину в грунті. Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40).
2. Розгрібаючи, розгортаючи, дістати що-небудь. Десь щось вкраде [цуценя], десь щось на смітті випорпає (Мельн., До раю.., 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 458.