ВИ́ПОТРОШИТИ, шу, шиш, док., перех. Очистити від нутрощів. Коли жінка.. випотрошила її [рибу], знайшла в її нутрі блискучий дорогий камінь (Фр., IV, 1950, 151); Палій з Паликопою випотрошили кабана і підсвинка (Морд., I, 1958, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 458.