ВИ́ПРАВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́правити 1, 2. За думкою вже вимальовується, а потім вибудовується оригінальний верстат для виправлення покручених конструкцій (Вишня, І, 1956, 337); [Благонравов:] Прочитайте. (Подав папір.) Коли виправлень не буде, зараз дам шифрувати (Корн., II, 1955, 63); — Я надто м’якосерда до нього [сина], мені шкода було його покарати як слід, тому я й віддала його вам на виправлення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 314); Комісар ще сказав Цюпі: — Товаришу водій, все в порядку? Скільки часу треба на виправлення дефектів? (Ю. Янов., І, 1954, 55).
2. Те, чим що-небудь замінене, виправлене. Перевидали [карту Сибіру] з деякими виправленнями і доповненнями (Видатні вітч. географи.., 1954, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 459.