ВИ́ПРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас мин. ч. до ви́прати. Марія Іванівна стояла, схилившись над дерев’яними ночвами, й викручувала випрані сорочки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 460.